Законодавство

Нікого в підприємницькому середовищі України не здивуєш тим, що іноді кримінальне провадження використовують як інструмент тиску на бізнес, метою якого є одержання неправомірної вигоди, примус до поступок чи усунення конкурентів.

Але якщо раніше для блокування господарської діяльності правоохоронці здебільшого використовували обшуки з вилученням серверів та документів, накладення арешту на банківські рахунки або виробничі потужності, то нині вони все частіше задіюють механізм, який не передбачає вилучення фізичних активів чи зупинення виробництва, але є так само руйнівним – арешт  корпоративних прав.

Підстави накладення арешту

Органи досудового розслідування звертаються до слідчих суддів із клопотаннями про арешт часток у статутному капіталі задля збереження речових доказів (ч. 2 ст. 170 КПК України), позиціонуючи частку в статутному капіталі як майно, що зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або здобуте злочинним шляхом.

Також як підставу такого арешту зазначають забезпечення спеціальної конфіскації або конфіскації майна чи забезпечення цивільного позову або відшкодування шкоди (застосовується, коли державі чи потерпілим особам завдано збитків).

При цьому арешт часто накладається «за фактом» вчинення злочину, коли жодній особі з-поміж засновників чи керівників підприємства навіть не повідомлено про підозру.

У цивільно-правових або корпоративних спорах арешт часток застосовується як захід забезпечення позову. Попри те, що має бути доведено співмірність та зв’язок між заходом забезпечення і предметом спору, некоректно сформульовані ухвали суду нерідко зазіхають на права особи, яка навіть не є відповідачем у справі.

Негативні наслідки арешту корпоративних прав для бізнесу

Формально – якщо арешт накладено лише на корпоративні права (частку в ТОВ чи акції АТ), підприємство нібито може продовжувати працювати. Проте реальність руйнує цю ілюзію.

Визнання корпоративних прав речовим доказом має негативні наслідки для діяльності підприємства, бо фактично блокує роботу. Якщо йдеться про контрольний пакет акцій чи істотну частку в статутному капіталі, власник втрачає можливість реалізувати ключові повноваження. Ухвали слідчих суддів часто містять не лише заборону відчужувати частку, а й заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії. Це унеможливлює зміну виконавчого органу (директора), у якого закінчилися повноваження чи який звільняється. зміну юридичної адреси, видів діяльності (КВЕД), статуту, збільшення або зменшення статутного капіталу, залучення нових учасників або вихід наявних.  Настає параліч корпоративного управління.

Окрім того, буває, що в межах кримінального провадження частку визнають речовим доказом, накладають на неї арешт, після чого передають в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА). Це створює пряму загрозу втрати фактичного контролю над операційним бізнесом на користь сторонніх управителів.

Також інформація про арешт корпоративних прав швидко стає відомою діловим партнерам. І вони, не бажаючи ризикувати чи мати проблеми з правоохоронцями, призупиняють виконання договорів, відмовляються від їх пролонгації або взагалі розривають ділові відносини. Це позбавляє підприємство стабільних доходів, знижує ринкову вартість активу.

Після арешту корпоративних прав часто ускладняються або й припиняються залучення інвестицій та кредитів, адже інвестори обґрунтовано побоюються вкладати кошти в бізнес, частки якого перебувають під арештом і можуть бути конфісковані.

Підприємство, діяльність якого скуто, може не мати змоги вчасно сплатити податки.

Внаслідок фінансової нестабільності можливі також затримки платежів за контрактами, під загрозою опиняється виплата заробітної плати. Це та репутаційні ризики спричиняють відтік кваліфікованих працівників.

Таким чином, арешт корпоративних прав створює ланцюгову реакцію: від втрати корпоративного контролю та стратегічного менеджменту до фактичної ізоляції компанії на ринку й істотного ослаблення її фінансових позицій.

Особливо страждають бізнеси,  які працюють в умовах жорсткої конкуренції. Поки підприємство вирішує свої проблеми, конкуренти займають його частку ринку. Навіть якщо згодом арешт буде знято, бізнес може не оговтатися від втрати клієнтів і партнерів.

Що далі?

А далі власникам бізнесу, який опинився в уразливому стані, наполегливо пропонують «домовитися» про зняття обмежень. Або підприємство свідомо доводять до стагнації – і на ринок заходить «потрібний» гравець.

Так процедура, яка дозволяє без належного доказового підґрунтя позбавити підприємця контролю над власною компанією, стає зручним інструментом тиску.

Що каже суд?

Аналіз рішень Апеляційних палат ВАКС та Верховного Суду свідчить про наявність чітких системних проблем під час накладення арешту на корпоративні права.

У судовій практиці сформований достатньо об’ємний масив рішень, який підтверджує неможливість визнання корпоративних прав речовим доказами,  адже згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення, зберегли сліди або є об’єктом злочинних дій. Відтак практика, коли майнові права, зокрема частка у статутному капіталі, ототожнюються з фізичною річчю та автоматично оголошуються «речовим доказом», суперечить самій природі права. Попри це, є і ухвали слідчих суддів, якими саме на такі «докази» накладається арешт.

При цьому слідчі судді часто задовольняють клопотання, де не доведено, як саме частка в статутному капіталі пов’язана з обставинами правопорушення.

Також, незважаючи на те, що судова практика Верховного Суду чітко зазначає, що арешт корпоративних прав (як майна) не може позбавляти засновника його особистих немайнових прав, зокрема права брати участь в управлінні товариством, якщо це прямо не передбачено ухвалою суду, на рівні місцевих судів обрання обмежувальних заходів нерідко формулюється з порушенням цієї межі.

Подібні рішення фактично ігнорують вимоги закону, що ускладнює прогнозованість правозастосування та створює простір для зловживань.

Попри це, сформована за останні роки судова практика дає чіткі процесуальні інструменти для захисту і перемога у спорах про скасування арешту корпоративних прав залежить від швидкості реакції, глибини доказової бази та здатності довести суду різницю між законним забезпеченням розслідування та фактичним знищенням бізнесу, що працює.

Стратегія захисту при знятті арешту із корпоративних прав

Арешт корпоративних прав нині перетворився на один із найнебезпечніших інструментів тиску на бізнес. Завдяки відносній процесуальній простоті накладення та суттєвому руйнівному ефекту для компанії цей захід нерідко використовується непропорційно або не за призначенням.

Відтак захист прав інвесторів та власників бізнесу вимагає оперативної процесуальної реакції та комплексного стратегічного захисту із використанням судових та позасудових інструментів.

Своєчасний правовий аналіз, належна доказова база та правильно обрана стратегія можуть стати вирішальними для скасування арешту й відновлення корпоративного контролю.

Команда АО «Legal Synergy» готова  захистити ваші інтереси: від аналізу законності арешту до представництва в суді та відновлення можливості повноцінно управляти бізнесом.