Офіційні документи є основним інструментом фіксації юридичних фактів. Вони засвідчують статуси, права, повноваження, виникнення прав та обов’язків. Саме тому будь-які маніпуляції з їхніми бланками, текстом, реквізитами або підписами на них здатні спричинити серйозні правові наслідки для усіх учасників правовідносин. Проте наша практика свідчить: підроблення та використання підроблених документів – доволі поширене явище. У цій статті ми детально розберемо, за які дії настає кримінальна відповідальність та чим загрожує підроблення та використання підроблених документів.
Загальна норма: стаття 358 КК України
Базовою нормою, яка встановлює відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також їх збут чи використання, є стаття 358 Кримінального кодексу України.
Що вважається підробленням?
- Повне виготовлення документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації).
- Внесення у справжній за формою документ неправдивих відомостей.
- Зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, виправлення тексту тощо).
- Підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.
Що таке «офіційний документ»?
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.02.2021 (справа № 727/5768/18) окреслив критерії, яким повинен відповідати документ, щоб мати статус офіційного. Зокрема, документ має:
- бути складений, виданий чи посвідчений відповідною (уповноваженою) особою в межах її компетенції;
- відповідати встановленій законом формі та містити всі належні реквізити;
- містити інформацію, що має юридично значущий характер – тобто підтверджує факти або події, які спричиняють чи можуть спричинити правові наслідки (виникнення, зміну чи припинення прав та/або обов’язків), або ж може бути використана як доказ у правозастосовній діяльності.
Лише документ, який відповідає всім цим ознакам, визнається офіційним (відповідно до примітки до ст. 358 КК України).
Якщо ж фальсифікований документ не має хоча б однієї з указаних характеристик, діяння не може кваліфікуватися як підроблення офіційного документа.
Чи є злочином підробка електронного документа та підпису?
Коротка відповідь – так.
Згідно із Законом України «Про електронні ідентифікацію та електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис (КЕП) за своєю юридичною силою повністю прирівняний до звичайного власноручного підпису. Водночас Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що документ у цифровій формі з усіма необхідними реквізитами та електронним підписом є повноцінним юридичним документом.
Більше того, у самому Кримінальному кодексі зазначено, що офіційним вважається документ, зафіксований на будь-якому матеріальному носії, а значить, і на флешці, дискaх чи в цифрових базах даних. Тому створення фальшивого електронного документа або незаконне використання чужого КЕП тягне за собою таку ж кримінальну відповідальність, як і «традиційне» підроблення паперів із печатками.
Яке покарання передбачене за підроблення документів?
За підроблення, збут чи використання підроблених документів, печаток або бланків фізичній особі загрожує штраф, пробаційний нагляд чи обмеження волі до двох років (ч. 1 ст. 358 ККУ).
Якщо ж такий документ виготовив чи видав аудитор, експерт, оцінювач, адвокат, нотаріус, державний реєстратор чи інша особа, яка надає публічні послуги, покарання суворіше: до трьох років обмеження волі (ч. 2 ст. 358 ККУ).
За усі вище перелічені дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч.3 ст. 258 ККУ), передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк до п’яти років.
Використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 КК) карається штрафом, пробаційним наглядом чи обмеженням волі на строк до двох років.
Важливо! Злочин за ч. 1 ст. 358 КК вважається закінченим з моменту виготовлення підробки, незалежно від того, чи вдалося її реалізувати чи використати на практиці.
Для притягнення ж до відповідальності за використання завідомо підробленого документа (ч. 4 ст. 358 ККУ) нема необхідності встановлювати, хто саме виготовив підробку та яким чином це було зроблено, бо вирішальним є доведення того, що особа, яка використовувала документ, знала про факт підробки і усвідомлювала несправжність документа на момент його пред’явлення.
А якщо неправдивий офіційний документ склав посадовець?
Відповідальність за складання, видачу завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них неправдивих відомостей чи інше їх підроблення, вчинені службовою особою з використанням її службового становища, встановлює стаття 366 ККУ (Службове підроблення).
І ця відповідальність набагато суворіша, ніж якби такі дії вчинила просто фізична особа: від штрафу, обмеження волі на строк до трьох років, а в разі, якщо незаконні дії спричинили тяжкі наслідки, – до п’яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Типові ситуації на практиці
На практиці громадяни найчастіше втрапляють у халепу через такі типові ситуації.
Перша – це підробка підпису.
Фальсифікація (імітація) підпису на договорі, довіреності чи акті може стати підставою для кримінального провадження, навіть якщо документ потрібен був «для формальності».
Навіть технічне нанесення зображення підпису іншої особи (наприклад, через Photoshop) кваліфікують як виготовлення підробленого документа.
Людина, яка сканує підпис на окремому документі та вставляє його в комп’ютерну програму, щоб потім роздрукувати, також несе відповідальність за підробку.
Усі ці дії легко виявити, призначивши експертизи.
Друга поширена ситуація – купівля через Інтернет фальшивих водійських посвідчень, лікарняних, медичних довідок чи дипломів для подальшого використання.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень у численних випадках зазначається, що обвинувачені думали, що отримують офіційний документ, але в інший, не передбачений законом спосіб.
Водночас потрібно усвідомлювати, що у разі «замовлення» офіційного документа та відправлення власних персональних даних (прізвища, імені, фотокартки тощо) з метою внесення цих даних в офіційний документ особа ризикує відповідати не лише за використання підробки, а й за пособництво в її виготовленні.
Найпоширеніші види підробок у воєнний час
Під час воєнного стану схема з підробленими документами стала особливо небезпечною, адже йдеться про фейкові довідки ТЦК, липові висновки медкомісій для відстрочки, посвідчення волонтерів, довідки про “бронювання” чи перепустки. Зазвичай такі дії оцінюють за загальною статтею про виготовлення або використання підробленого документа (ст. 358 ККУ), а якщо до цього причетні посадовці, то додається ще й службове підроблення (ст. 366 ККУ).
Окрім того, якщо людина купує чи виготовляє підроблений військовий квиток або довідку про непридатність до служби, це часто розцінюють не просто як підробку документів, а і як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації (ст. 336 ККУ), що загрожує реальним терміном – від 3 до 5 років позбавлення волі.
Маніпуляції з документами на гуманітарну допомогу правоохоронці можуть додатково кваліфікувати як шахрайство (ст. 190 ККУ), що теж тягне за собою набагато серйозніші наслідки, ніж в разі просто підроблення документів.
Висновок
Підроблення і використання підроблених документів – це злочин. Замовлення сумнівних довідок у мережі, підписання документа за родича чи колегу, внесення неофіційних правок в офіційний документ можуть мати наслідком притягнення до кримінальної відповідальності.
Якщо ви або ваше підприємство зіткнулися з питаннями щодо справжності документів чи стали учасником кримінального провадження, пов’язаного з підробленням чи використанням підроблених документів, своєчасна професійна правнича допомога допоможе належно оцінити ситуацію, визначити правові ризики та забезпечити захист ваших інтересів.
Юрій БАБЦЕВ, адвокат, керуючий партнер АО “Legal Synergy”